Історія виникнення нашоі церкви

  В документах 1522 року вперше Чортків згадується, як приватне село, коли воно дістало самоврядування за Магдебурзьким правом. Підпорядковувалося теребовлянському староству руського воєводства.
  В 1600 році у Чорткові був збудований Домініканський костел, а через чотири роки Домініканський монастир, які стали опорою католицизму.
  Євангельський рух в районі та в місті Чорткові розпочався ще в 1920 році. З відомостей повітових старостів про кількість релігійних громад в Чортківському районі від 26 березня 1929 року відомо, що біля Чорткова в селі Бердо була громада з 22 віруючих - євангельських християн. Її керівником був Михайло Яхніцкий.
Його син Іван Яхніцкий розповідає: „За Австро-Угорської імперії багато наших людей були мобілізовані на першу світову війну. У тім числі мій батько і дід Яхніцкі. Дід не повернувся з фронту. Батько потрапив у російський полон і був у місті Самара. Тоді до них прилучили полонених словацького корпусу, серед яких було багато євангельських християн. Мій батько з радістю прийняв від них християнську євангельську віру. Він був за природою доброю людиною, як багато солдатів нашого краю, але покаявся в гріхах і прийняв святе по вірі водне хрещення.
  Після повернення з полону в 1920 році розпочав поширювати євангельську науку. В той час в місті домінувала греко-католицька церква.
  Поява іншого напрямку християнської віри занепокоїла священиків, які делікатними словами про зраду батьківської віри дали привід до переслідувань, побоїв, розгонів євангельських зібрань. Противники жорстоко знущалися над моїм батьком і його сім’єю, та іншими членами першої громади віруючих. Так мій батько і помер з великим шрамом на голові від удару односельчан. Його топтали ногами, а дружину били шворнем від воза і незадовго вона також померла.
Поширення євангельської віри в Чорткові далі продовжувалося при активній участі Атанаса Теслюка, який проживав тут у 30 роках.
  В післявоєнний період євангельський рух підтримувався багатьма проповідниками Євангелії, які прибували сюди для відбудови післявоєнної розрухи.
   У 60 роках церква зростала завдяки членам сімей військовослужбовців, які були направлені сюди.
В 70 роках на євангельських віруючих нахлинуло активне гоніння і переслідування зі сторони тоталітарного комуністичного режиму і войовничого атеїзму. Так в серпні 1972 року п’ятерьох віруючих: Яхніцкого Івана, Бучинського Степана, Зарівного Адама, Вейко Ореста, Семчишин Поліну було позбавлено волі до 4 років за їхню приналежність до Євангельської церкви. Їх звинуватили, як тих хто не кориться владі і виховують своїх дітей базуючись на Євангеліє.
  Після падіння комуністичного режиму у 90-х роках євангельська церква вийшла на відкрите служіння. Для проведення регулярних богослужінь на протязі 1990-1997 років вона орендувала приміщення актового залу станції юних техніків. В 1995 році отримала дозвіл на будівництво свого храму і розпочала будівельні роботи. На даний час богослужіння проводяться в малому залі ще повністю не завершеного будівництва храму.
Церква здійснює свою діяльність завдяки регулярним недільним і святковим богослужінням. В церкві також діє недільна дитяча школа. На протязі тижня проводяться молитовні служіння, молодіжні, місіонерські, благодійні та інші.
  Церква старається активно поширювати християнські євангельські принципи задля духовного відродження народу.