Ми запрошуємо всіх бажаючих поділитись свідченнями. Будемо раді розмістити їх на нашому сайті. Поділіться, та вони можуть відіграти важливу роль в вирішенні людських долей. Ми дякуємо вам за вашу увагу. Надсилайте їх на адресу churchcfa@mail.ru"

 

Людмила Голубович

Мене звати Люда. В сім’ї мені ніхто не прив’язував любов до Церкви, але я завжди знала, що є Бог , який сотворив мене. З дитинства я почала відвідувати католицьку церкву. Я мало, що розуміла , що там робиться, але я розуміла, що там є Бог. Час від часу я все більше дізнавалась про Бога. Я ставала дорослою, продовжувала ходити в католицьку церкву, але я розуміла, що недільна Служба Божа то не є найголовніше, що Богові потрібно від мене. Пізніше я поступила в інститут в м. Чортків. Там я почала читати Слово Боже і більше шукати Бога. Молилася , щоб Бог послав в моє життя людей, які би зрозуміли мене і підтримали. Одного разу я прийшла на „Спільноту святого Франциска”, почала спілкуватися з одним братом з цієї спільноти і почала більше взнавати про Бога. Я зрозуміла, що Богу не потрібні наші добрі діла, але тільки віра в Його жертву. Я зрозуміла, що своїми зусиллями не зможу отримати прощення, але тільки вірою в те, що Бог мені її уже простив. І коли я справді зрозуміла, яку дорогу ціну заплатив за мене Господь на Голгофі, я вирішила, що немає нічого важливішого за те, як посвятити своє життя на служіння Богу. Бажаю , щоб кожен, хто буде ходити на спільноту святого Франциска зміг зустрітися з Богом, який завжди любить і пам’ятає і хоче подарувати нове життя.

 

Сергій Довгань

Мене звати Сергій. Моє дитинство пройшло в країні, де забороняли вірити в Бога. І всі навколо доказували, що Бога не існує, хоч мої батьки і бабуся розповідали мені про Бога, але це ніколи не цікавило мене. Я ставав старшим, і , цей гріховний світ затягував мене все більше і більше. Ще в дуже юному віці я порушував Божі заповіді одна за одною. Бували моменти, коли я зневажав Бога і відкрито висловлював про це своїм друзям. Я дуже любив це життя і хотів від нього взяти якомога більше. Але , чим більше я занурювався в це земне життя і насолоджувався ним, тим більшою ставала порожнеча в моєму серці. Я заповняв цю порожнечу всім, чим тільки міг, проте я все-таки не відчував щастя. Я розчаровувався в цьому житті, здавалося, що я зайшов в глухий кут, з якого немає виходу. Час від часу у моєму серці з’являлася надія , що я змінюся і буду щасливий. Коли я казав про це своїм друзям, то вони сміялися з мене і казали, що немає такої сили, яка б могла змінити мене. Під час мого навчання в Інституті , на другому курсі я почав задавати собі запитання: „Хто я? Чому я є на цій землі?” Десь глибоко в серці я почав розмовляти з Богом. Пізніше я почав читати Біблію. Так почався мій шлях до Христа. На сторінках Біблії я знаходив відповіді на свої запитання , і, немов чиясь рука почала вести мене через життя. Я ніколи не відчував так близько Ісуса, як в той час. Я вирішив віддати своє життя Йому і слідувати за ним. Господь часто посилав в моє життя віруючих людей, які допомагали мені розуміти слово Боже. Я відвідував католицьку церкву і багато чого не міг зрозуміти, але пізніше Господь познайомив мене з моїми братами і сестрами з Євангельської Церкви в місті Тернополі. Вони молились за мене, пояснювали мені Євангелію, що Бог, по своїй милості уже простив мені мої гріхи і я повинен лиш вірою прийняти Його милість. Коли я зрозумів, що мої гріхи вже прощено, великий мир наповнив моє серце. Сьогодні я найщасливіша людина на землі. Коли я приїхав в м.Чортків,моє серце було наповнене бажанням служити Господу. Я почав Молитися, щоб Бог дав мені помічника. Невдовзі прийняла в своє серце Господа перша людина - Ніколюк Олена. Ми зібрали своїх друзів не знають христа. Так розпочалась спільнота "Франциска" Христос сказав своїм учням : „Не ви мене вибрали, але я вибрав вас.” Я щасливий, що Христос знайшов мене в цьому світі зла , простив мої гріхи.

 

Галя Панас

У вир життя упевнено іду,
Бо в серці Бог якого так люблю!

Мене звати Галя. Я народилася у християнській сім’ї, де з малих літ із бабусею ходила в церкву. У мене часто виникало запитання: «Що потрібно робити, щоб у вічності жити з Богом?» Я думала, що зможу з Богом жити у вічності тоді, коли я пійду у монастир посвятивши йому своє земне життя. Я не хотіла жити таким життям, яким люди живуть навколо мене.
Пізніше я поступила в Чортківське педагогічне училище, тут почалося нове життя, нові знайомства, нові друзі, але у всьому цьому я не знаходила щастя. Одного разу я познайомилась з Катьою та іншими членами церкви "Христос для всіх". У них я бачила друзів про яких я довго мріяла і з якими я могла говорити про Бога. Моє життя змінилося тоді коли я пізнала любов Бога і дозволила керувати Йому моїм життям. Господь дав мені друзів, які молилися, навчали і помагали зростати в дусі.
Колись мені здавалось, що я нікому не потрібна, забута всіма людина, але зараз я проголошую: « Я щаслива! Дуже щаслива людина!, бо кожен крок я роблю не сама , мій добрий Бог веде мене до вічного життя».

 

Саша Гіпс

Мене звати Саша. Я народився в місті Шумськ. Там пройшло моє дитинство. Коли мені виповнилося 6 років я залишився без мами і мене повинен був виховувати тато. Але в мого тата було мало часу для мене : мені приходилося вчитися жити самому.
Пізніше в школі я вчили християнську етику і більше взнав про Бога. З дитинства я не розумів чому Бог забрав у мене Маму.
Після 9 класу я поступив в Чортківське медичне училище. Життя стало цікавішим, більше друзів, більше можливостей. В перший рік навчання я познайомився з одним віруючим хлопцем, Володькою, так я попав на місію Св. Франциска, яку створили брати та сестри з церкви "Христос для всіх". Мені було цікаво, що говорили ці люди, але світ тягнув назад. Володя ділився зі мною про Бога і я тягнувся Нього, але потім друзі переконували в протилежному. Так було декілька раз : то я наближався, то віддалявся від Бога. І аж через рік я наважився віддати своє життя Богу.
В житті мені завжди бракувало мами чи батька, але тепер Бог замінив все в моєму житті!

 

Міша

Мене звати Міша.Я народився в селі Білобожниця. З самого дитинства я виховувся в релігійному дусі і відвідував православну церкву. Хоча я відвідував церкву я жив в гріховному світі. Ще в шкільному віці я почав курити, пити і гуляти. Пізніше я одружився але продовжував пити . Моя жінка осуджувала мене але не залишила мене. Потім в нас народилася дочка Таня. Разом знародження доньки у мене з’явилоася надія на майбутнє.
Одного дня я познайомився з братом Сергієм, який мені сказав, що Бог мене любить і що я потрібен Богу. З того часу я задумався над своїм життям і почав читати біблію.Коли я почав читати біблію я відчував Духа Святого через Якого Бог промовляв до мене. В біблії я знаходив всі відповіді на життєві питання.І пізніше я вирішив віддати своє життя Богу. Потім я познайомився з іншими членами церкви "Христос для всіх", які допомогали мені і молились за мене.
З того часу як я прийшов до Бога я реально відчуваю його підтримку і присутність. Він духовно і матеріально допомогає моїй сім’ї. Сьогодні моїм золотим правилом життя є: «Поступай з іншими так, як би ти хотів щоб поступали з тобою.»

 

Люба

В Бога різні шляхи до сердець людей. Декого він досягає своєю любов’ю, дехто через труднощі шукає прихистку в Божих обіймах, інших – цікавить правда, істина, відповіді на запитання... В мене також було багато запитань, хоча я не скажу, що прикладала великі зусилля, щоб отримати на них відповіді.
Я народилася в хорошій сім’ї, повній любові. В нашому домі була „залізна” дисципліна з боку мами і тепер я їй дякую за це, адже саме таке виховання вберегло мене від багатьох помилок. Серед однокласників і друзів я відчувала себе білою вороною, хоча і не була святою навіть по моїх тодішніх мірках. В церкву ми ходили рідко.Десь в класі 10-11-му я сама почала ходити в церкву – це для мене була недільна жертва Богові. Я нічого практично не розуміла з того що там відбувається і часто мої думки були десь далеко, але я знала, що Бог є. Найважче мені було йти на сповідь. Були такі речі, про які я просто не могла розказати священикові. Я йшла на сповідь більше боячись його, а не Бога. Дуже переживала, щоб правильно виконати всі поклони, нічого не наплутати і не забути. Після сповіді я приходила додому, ставала на коліна і говорила Богові все, що не могла розказати священикові. Я сповідалася в своїх гріхах перед Самим Богом і мені ставало легше. Я старалася жити за законами гуманізму, але щось було не так.
Пізніше я поступила в інститут, почалося студентське життя. Я жила звичайним життям, робила помилки, про які потім шкодувала. Поряд з тим я познайомилася з однією людиною, і я вже тепер розумію, що Бог використав її, щоб донести до мене Свою любов. Одного разу після пар Люда запросила мене на зібрання домашньої групи членів церкви "Христос для всіх". Я знаходила тисячі причин, щоб не йти, але, на диво для самої себе (коли я вже запізнилась) я почала сама шукати можливостей, щоб, таки, попасти на цю спільноту і це мені вдалося. Вперше я почула правду про гріх, про те, що зробив для мене Ісус Христос. І це мене торкнулося. Пізніше були сльози покаяння, життя набуло нових значень. Але початок нового життя був тяжкий, і Бог послав в моє життя Олега, який став моїм духовним наставником, а пізніше, - чоловіком.
Я не можу сказати, що відколи я пізнала Бога, як свого Спасителя, в мене стало менше проблем, чи труднощів, - ні. Але тепер я не сама йду проти течії – я знаю Того, Хто допомагає мені це все пережити і вийти переможцем із кожної ситуації. Мені є за що Йому дякувати. Життя з Богом прекрасне.